Потенціал енергозбереження в житловому фонді України
Опалення звичайного приміщення (приміщення площею 50м2 побудоване індустріальним методом), яке не минуло санації (санація - відновлення, технічна реабілітація житлового фонду), вимагає в західноєвропейських країнах, в залежності від коефіцієнта корисної дії виробництва тепла для опалення та розподілу, щороку приблизно від 1000 до 1500 м3 природного газу. Рівень же енергетичної ефективності в будинках в Україні в середньому приблизно в чотири рази нижче ніж у західноєвропейських країнах. Таким чином, обсяг споживання первинної енергії становить приблизно 4000-6000 м3 природного газу для опалення одного звичайного приміщення, яке не минуло санації.
Переважно приватизовані приміщення характеризуються високим обсягом невиконаних робіт з технічного обслуговування і модернізації і за своїм станом не відповідають сучасним вимогам щодо енергетичної ефективності. Здебільшого, з моменту закінчення будівництва цих будинків, виконувалися лише екстрено необхідні ремонтні роботи. Енергетична санація цих приміщень не проводилася, так що можна виходити з того, що більша частина цих приміщень мають нагальну необхідність у санації.
У Східній Німеччині, а також в деяких країнах Східної Європи, вдалося завдяки відносно простим і недорогим заходам знизити споживання тепла для опалення в панельних будинках на 50%, що призвело до скорочення викидів СО2 в середньому на 1-1,4 т на рік на одне приміщення.
В Україні в разі реалізації аналогічних заходів, унаслідок низького рівня енергетичної ефективності, можна вийти на значно більший потенціал заощадження. На підставі цих міркувань можна розраховувати на економію від 2000 до 3000 м3 природного газу щороку.
Тільки за рахунок реалізації класичного пакету заходів з енергозбереження , а саме:
- теплоізоляції зовнішніх стін,
- заміни вікон, які знаходяться в поганому стані, новими вікнами з теплозахисних склінням,
- адаптації регулювання опалення в будинку,
- можна вдвічі скоротити споживання енергії використовується для опалення.
У цьому контексті важливою ознакою є частка будинків, які пройшли санацію, у загальному фонді будинків, які щороку піддаються поточному ремонту та модернізації, включаючи заходи підвищення рівня енергетичної ефективності.
У більшості європейських країн частка будинків, які пройшли санацію, є відносно незначною (наприклад, у Німеччині - 2%), а в східноєвропейських країнах зовсім незначною - менше 1%. Цей процес передбачає дуже довгостроковий цикл, протягом якого здійснюється санація фонду будинків. В Україні частка будинків пройшли санацію, значно менше наведених показників. Якщо вона не буде істотно збільшена, то не тільки не будуть досягнуті цілі енергозбереження та скорочення обсягу викидів, а й не вдасться отримати необхідного поліпшення будівельного стану цих будинків.
Замість продовження нинішнього стану застою слід було б поміркувати над тим, як підвищити щорічну частку будинків, які пройшли санацію, наприклад, до 5% (приблизно 950 000 приміщень на рік). Що означало б двадцятирічний цикл, протягом якого весь фонд будинків пройшов би санацію.
Тільки для 19 млн. українських приміщень у багатоквартирних будинках для досягнення щорічної частини будинків, які пройшли санацію, до 5% житлового фонду необхідні інвестиції в обсязі близько 4,75 млрд. євро.
Така сума виходить з обсягу інвестиційних витрат принаймні в 5000 євро на одне приміщення, які необхідні для реалізації оптимального енергетичного пакету заходів - теплоізоляції зовнішніх стін, поновлення вікон та адаптації регулювання систем опалення. У зв'язку з тим, що санаційні витрати лише частково можуть бути покриті за рахунок зекономлених енерговитрат, необхідно докласти додаткові фінансові зусилля з боку домогосподарств та уряду.